проїзний

проїзни́й

-а, -е.

1》 Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу).

2》 Який надає право на проїзд яким-небудь видом транспорту. Проїзні документи.

Значення в інших словниках

1. проїзний — проїзни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. проїзний — [пройізний] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. проїзний — ПРОЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (М.  Словник української мови у 20 томах
4. проїзний — Проїзни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. проїзний — ПРОЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах