розбрат —
I -у, ч. Ворожнеча, розлад між ким-небудь. || Розходження в чому-небудь між кимсь, відсутність взаєморозуміння; незгода. || Збентеження, розгубленість, паніка де-небудь. || Недружні, неприємні стосунки між ким-небудь; чвари.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розбрат —
РО́ЗБРАТ¹, у, ч. Ворожнеча, розлад між ким-небудь. Настане – вірю я – година: Загине розбрат на землі (П. Грабовський); На зміну державній єдності [Київської Русі] прийшло ворогування удільних князів.
Словник української мови у 20 томах
розбрат —
я́блуко ро́збрату (чвар), книжн. Причина ворожнечі, суперечок, незгод між ким-небудь. — Який же ви талісман на щастя, Марто? — посміхнувся Коваль, кинувши в бік обох Комаренків: — Ви справжнє яблуко розбрату, не встигли прийти...
Фразеологічний словник української мови
розбрат —
НЕЗГО́ДА (відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між людьми, пов'язаними між собою родинними, товариськими стосунками), НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД, РОЗРА́ДА, РО́ЗЛАД підсил., РО́ЗБРАТ підсил., РОЗЛА́ДДЯ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
розбрат —
Ро́збрат, -ту, -тові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розбрат —
РО́ЗБРАТ¹, у, ч. Ворожнеча, розлад між ким-небудь. Настане — вірю я — година: Загине розбрат на землі (Граб., І, 1959, 560)...
Словник української мови в 11 томах
розбрат —
Ро́збрат, -ту м. 1) Разрывъ дружественныхъ отношеній, вражда. К. Кр. 38. Жили добре, а пішло у їх на розбрат.
Словник української мови Грінченка