розбрат
Ро́збрат, -ту
м.
1) Разрывъ дружественныхъ отношеній, вражда. К. Кр. 38. Жили добре, а пішло у їх на розбрат.
Словник української мови ГрінченкаРо́збрат, -ту
м.
1) Разрывъ дружественныхъ отношеній, вражда. К. Кр. 38. Жили добре, а пішло у їх на розбрат.
Словник української мови Грінченка