розбрат
РО́ЗБРАТ¹, у, ч.
Ворожнеча, розлад між ким-небудь.
Настане – вірю я – година: Загине розбрат на землі (П. Грабовський);
На зміну державній єдності [Київської Русі] прийшло ворогування удільних князів. Від безперервних особистих чвар і розбрату князів-родичів, позбавлених державного розуму, слабшала Руська земля (О. Довженко);
// Розходження в чому-небудь між кимсь, відсутність взаєморозуміння; незгода.
– Бачать вони [пани], що між нами чвари та розбрат – от і нищать кожного поодинці, – напутливо заговорив Ходика (З. Тулуб);
Вона бачила, що розбрат між нею і тими, котрим дала життя, ставав щораз більший і щораз ширші захоплював круги (Н. Кобринська);
// Збентеження, розгубленість, паніка де-небудь.
Чиєсь лихо більш абстрактної натури і залежить не від фактів, а від думок, не зв'язане ні з якою людиною, а залежить від розбрату у власній душі (Леся Українка);
// Недружні, неприємні стосунки між ким-небудь; чвари.
У ланці панував розбрат, нічого майже не робилося, добрива не заготовлялися (В. Минко).
РО́ЗБРАТ², у, ч., кул.
Смажений відбитий шматок м'яса.
Розбрат .. нарізають з тонкого й товстого краю, тонким куском (0,5 – 0,7 см) і відбивають (з наук.-попул. літ.);
На сковорідках смажили те, що тепер називають шашликами, биточками по-козацьки, розбратами з цибулею та іншим (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)