Значення в інших словниках
-
розрізняти —
розрізня́ти 1 дієслово недоконаного виду сприймати розрізня́ти 2 дієслово недоконаного виду відокремлювати
Орфографічний словник української мови
-
розрізняти —
1. (стіною) відокремлювати; (з ким) розлучати; 2. (звуки) вирізняти, розпізнавати; (А від Б) відрізняти.
Словник синонімів Караванського
-
розрізняти —
I -яю, -яєш і розрізнювати, -юю, -юєш, недок., розрізнити, -ню, -ниш, док., перех. і без додатка. 1》 Сприймати, розпізнавати що-небудь органами відчуттів. || Визначати, відрізняти за якимись ознаками.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розрізняти —
Ріжнити, виріжнювати, виріжнити, повиріжнювати, відріжнювати, відріжнити, повідріжнювати, поріжнювати, поріжнити, розріжнювати, розріжнити, порозріжнювати
Словник чужослів Павло Штепа
-
розрізняти —
РОЗРІЗНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Сприймати, розпізнавати що-небудь органами відчуттів. Він розрізняв кожен звук, що даленів і затихав над селом (А.
Словник української мови у 20 томах
-
розрізняти —
ВІДРІЗНЯ́ТИ (бачити кого-, що-небудь у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), РОЗПІЗНАВА́ТИ, РОЗРІЗНЯ́ТИ, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, РІЗНИ́ТИ розм. — Док.: відрізни́ти, розпізна́ти, розрізни́ти.
Словник синонімів української мови
-
розрізняти —
Розрізня́ти, -зня́ю, -зня́єш; розрі́зняний
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розрізняти —
РОЗРІЗНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. і без додатка. 1. Сприймати, розпізнавати що-небудь органами відчуттів. Він розрізняв кожен звук, що даленів і затихав над селом (Турч., Зорі..
Словник української мови в 11 томах
-
розрізняти —
Розрізняти, -няю, -єш сов. в. розрізни́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Раздѣлять, раздѣлить, разлучать, разлучить. Треба розрізнити парубка та дівку. Грин. І. 280. 2) Различать, различить, разбирать, разобрать. Не може розрізнити, що говорять: стілько було сміху. Г. Барв. 311.
Словник української мови Грінченка