самодостатній

самодоста́тній

[самодостат(')н'ій]

м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'е^и; мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. самодостатній — самодоста́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самодостатній — -я, -є. 1》 Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. 2》 Який обмежується самим собою, не має потреби в чому-небудь іншому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самодостатній — САМОДОСТА́ТНІЙ, я, є. Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. Художні засоби, підпорядковані певному ідейному задумові, перестають грати самодостатню роль (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. самодостатній — САМОДОСТА́ТНІЙ, я, є. Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. Художні засоби, підпорядковані певному ідейному задумові, перестають грати самодостатню роль (Рад.  Словник української мови в 11 томах