спортсмен

спортсме́н

[спорцмен]

-на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ни^е, -н'іў

Значення в інших словниках

1. спортсмен — спортсме́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. спортсмен — г. спортовець, (молодий) юніор; (переможець) чемпіон; (що вчить інших) тренер; п! АТЛЕТ.  Словник синонімів Караванського
3. спортсмен — -а, ч. Той, хто систематично займається спортом (добровільно або в зв'язку з професією).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спортсмен — СПОРТСМЕ́Н, а, ч. Той, хто систематично займається спортом (добровільно або в зв'язку з професією). Хлопчина високий і стрункий, завзятий спортсмен, якого в усьому полку знали, як весельчака і балакуна (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. спортсмен — СПОРТСМЕ́Н, ФІЗКУЛЬТУ́РНИК.  Словник синонімів української мови
6. спортсмен — Спортсме́н, -на; -ме́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. спортсмен — СПОРТСМЕ́Н, а, ч. Той, хто систематично займається спортом (добровільно або в зв’язку з професією). Хлопчина високий і стрункий, завзятий спортсмен, якого в усьому полку знали, як весельчака і балакуна (Ю. Бедзик, Полки..  Словник української мови в 11 томах