стривожитися

стриво́житися

[стри^евожи^ети^ес'а]

-жус'а, -жи^ес':а, -жи^ец':а, -жац':а; нак. -оз'с'а, -ожте^ис'а

Значення в інших словниках

1. стривожитися — стриво́житися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стривожитися — див. хвилюватися  Словник синонімів Вусика
3. стривожитися — СТРИВО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. Відчути тривогу, неспокій; занепокоїтися, схвилюватися. За Дніпром усі стривожились, що князь Єремія оселяється над Сулою; усі думали, що він наведе ксьондзів та єзуїтів...  Словник української мови у 20 томах
4. стривожитися — -жуся, -жишся, док. Відчути тривогу, неспокій; занепокоїтися, схвилюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стривожитися — ХВИЛЮВА́ТИСЯ (бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій), НЕПОКОЇТИСЯ, ТРИВО́ЖИТИСЯ, ТУРБУВА́ТИСЯ, БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ, НІ́ТИТИСЯ, КАЛАМУ́ТИТИСЯ розм., МОРДУВА́ТИСЯ підсил. розм., СУЯТИ́ТИСЯ діал., ЮРТУВА́ТИСЯ діал., БУ́РИТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
6. стривожитися — СТРИВО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. Відчути тривогу, неспокій; занепокоїтися, схвилюватися. За Дніпром усі стривожились, що князь Єремія оселяється над Сулою; усі думали, що він наведе ксьондзів та єзуїтів...  Словник української мови в 11 томах