стривожитися

СТРИВО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. Відчути тривогу, неспокій; занепокоїтися, схвилюватися.

За Дніпром усі стривожились, що князь Єремія оселяється над Сулою; усі думали, що він наведе ксьондзів та єзуїтів, заведе польське військо й силуватиме до унії й католицтва (Н.-Лев., VII, 1966, 20);

В понеділок в обідню пору прийшла з відпусту Явдоха. Вона дуже стривожилась, не заставши в хаті ні дочки, ні її скрині (Коцюб., І, 1955, 54);

Був певний [лісничий], що вона вже встигла дійти додому.. Дуже стривожився, коли дід Маврикій сказав йому, що Улянки ще не було (Донч., IV, 1957, 116).

Значення в інших словниках

1. стривожитися — стриво́житися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стривожитися — див. хвилюватися  Словник синонімів Вусика
3. стривожитися — [стриевожиетиес'а] -жус'а, -жиес':а, -жиец':а, -жац':а; нак. -оз'с'а, -ожтеис'а  Орфоепічний словник української мови
4. стривожитися — СТРИВО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. Відчути тривогу, неспокій; занепокоїтися, схвилюватися. За Дніпром усі стривожились, що князь Єремія оселяється над Сулою; усі думали, що він наведе ксьондзів та єзуїтів...  Словник української мови у 20 томах
5. стривожитися — -жуся, -жишся, док. Відчути тривогу, неспокій; занепокоїтися, схвилюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. стривожитися — ХВИЛЮВА́ТИСЯ (бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій), НЕПОКОЇТИСЯ, ТРИВО́ЖИТИСЯ, ТУРБУВА́ТИСЯ, БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ, НІ́ТИТИСЯ, КАЛАМУ́ТИТИСЯ розм., МОРДУВА́ТИСЯ підсил. розм., СУЯТИ́ТИСЯ діал., ЮРТУВА́ТИСЯ діал., БУ́РИТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови