суглоб —
сугло́б іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
суглоб —
СУГЛО́Б, а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини й хребетних тварин; місце такого зчленування. Єгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (М. Бажан); Іван стиснув кулаки. Вони хруснули в суглобах (С.
Словник української мови у 20 томах
суглоб —
-а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини та хребетних тварин; місце такого зчленування. Колінний суглоб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
суглоб —
Рухоме з'єднання двох або кількох кісток, охоплене суглобовою сумкою; поверхні суглобів покриті хрящем, суглобова порожнина наповнена синовіальною — змащуючою — рідиною.
Універсальний словник-енциклопедія
суглоб —
СУГЛО́Б, а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини й хребетних тварин; місце такого зчленування. Єгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (Бажан, Вибр., 1940, 162); Іван стиснув кулаки. Вони хруснули в суглобах (Чорн., Визвол.
Словник української мови в 11 томах