суглоб

СУГЛО́Б, а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини й хребетних тварин; місце такого зчленування.

Єгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (Бажан, Вибр., 1940, 162);

Іван стиснув кулаки. Вони хруснули в суглобах (Чорн., Визвол. земля, 1950, 209);

Від плечового суглоба гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (Довж., І, 1958, 319);

Для демонстрування зв’язок можна використати, наприклад, суглоби ніг курки або кролика (Метод. викл. анат.., 1955, 63);

*Образно. Паровоз рушив. Вагони захряскотіли залізними суглобами (Коп., Навколо полум’я, 1961, 130).

∆ Колі́нний сугло́б див. колі́нний.

◊ Перемива́ти (переми́ти) до сугло́бів див. перемива́ти.

Значення в інших словниках

1. суглоб — сугло́б іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. суглоб — [суглоб] -ба, м. (на) -б'і, мн. -бие, -б'іў  Орфоепічний словник української мови
3. суглоб — СУГЛО́Б, а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини й хребетних тварин; місце такого зчленування. Єгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (М. Бажан); Іван стиснув кулаки. Вони хруснули в суглобах (С.  Словник української мови у 20 томах
4. суглоб — -а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини та хребетних тварин; місце такого зчленування. Колінний суглоб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. суглоб — Рухоме з'єднання двох або кількох кісток, охоплене суглобовою сумкою; поверхні суглобів покриті хрящем, суглобова порожнина наповнена синовіальною — змащуючою — рідиною.  Універсальний словник-енциклопедія