тітчин —
ті́тчин прикметник
Орфографічний словник української мови
тітчин —
ТІ́ТЧИН, а, е. Прикм. до ті́тка; належний тітці. Не доїхавши до тітчиної хати, Гриць спинив воли (Марко Вовчок); Веселий, ніби дитячий сміх розтулив тітчині вуста й розлягся по хаті разом з дядьковим сміхом (М.
Словник української мови у 20 томах
тітчин —
-а, -е. Прикм. до тітка. || Належний тітці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тітчин —
Ті́тчин, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тітчин —
ТІ́ТЧИН, а, е. Прикм. до ті́тка; належний тітці. Не доїхавши до тітчиної хати, Гриць спинив воли (Вовчок, І, 1955, 38); Веселий, ніби дитячий сміх розтулив тітчині вуста й розлягся по хаті разом з дядьковим сміхом (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
тітчин —
Тітчин, -на, -не Тетушкинъ, теткинъ.
Словник української мови Грінченка