Значення в інших словниках
-
фауна —
фа́уна іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
фауна —
ФАУНА – ФЛОРА Фауна. Сукупність тварин, що населяють (або населяли колись) певну територію; тваринний світ. Флора. Сукупність видів рослин, що ростуть (або росли колись) на певній території; рослинний світ.
Літературне слововживання
-
фауна —
Тваринництво, звірня
Словник чужослів Павло Штепа
-
фауна —
ФА́УНА, и, ж. Сформований історично тваринний світ, сукупність усіх видів тварин даної місцевості, країни або певного геологічного періоду. – Фауни тайгової ми ще досконало не знаємо (О.
Словник української мови у 20 томах
-
фауна —
-и, ж. 1》 У давньоримській міфології – богиня лісів, полів, звірів. 2》 Сформований історично тваринний світ, сукупність усіх видів тварин даної місцевості, країни або певного геологічного періоду. || Про сукупність тварин певного типу, класу тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
фауна —
фа́уна (лат. Fauna) 1. У давньоримській міфології богиня лісів, полів, звірів. 2. Сукупність тварин, що склалася історично й населяє (або населяла в давні часи) певну територію.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
фауна —
Сукупність видів тварин чи видів визначеної систематизованої групи (напр., ф. метеликів) на певній території (напр., Африки), або геологічного періоду (як-от: ф. мезозойських плазунів); галузь зоології, що займається вивченням та описом ф., називається фауністикою.
Універсальний словник-енциклопедія
-
фауна —
ФА́УНА, и, ж. Сформований історично тваринний світ, сукупність усіх видів тварин даної місцевості, країни або певного геологічного періоду. — Фауни тайгової ми ще досконало не знаємо (Донч.
Словник української мови в 11 томах