фах —
фах іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
фах —
Професія, спеціальність, рід занять, кваліфікація, поле <�сфера> діяльности, фр. хліб <н. легкий хліб>.
Словник синонімів Караванського
фах —
ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Л. Мартович); Кобзарі пишалися своїм фахом (З.
Словник української мови у 20 томах
фах —
-у, ч. 1》 Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. || Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування. 2》 Основна кваліфікація, спеціальність. || перен., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фах —
ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою).
Словник синонімів української мови
фах —
Фах, -ху́, у -ху́ і -хові; фа́хи, -хів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
фах —
ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах