фах

ФАХ, у, ч.

1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія.

А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Л. Мартович);

Кобзарі пишалися своїм фахом (З. Тулуб);

– Ви така ще молода і вже лікар, – вголос подумала Маргіт і вперше за всю дорогу всміхнулася. – Який хороший ви маєте фах: рятувати людей! (О. Гончар);

* У порівн. Сапер тримає смерть в руках І з нею розмовляє, Мов то його одвічний фах (Л. Первомайський);

// Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування.

Був батько й писарем, і діти учив по селах. Шахтарем на рудні був, зазнав на світі багато фахів (В. Сосюра);

Стоять вони удвох коло отари в степу – .. один з ґирлиґою, жезлом пастуха, що засвідчує приналежність до найдавнішого фаху людського, а другий з емблемою у вигляді крил на кашкеті (О. Гончар).

2. Основна кваліфікація, спеціальність.

Секретар райкому за фахом агроном (І. Волошин);

Катря вибрала собі на майбутнє фах інженера-електрика (Н. Рибак);

Брався [Грибовський] робити все, нічого не вміючи, не маючи жодного людського фаху (О. Довженко);

// перен., розм. Справа, заняття, в якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист.

Він так уподобав фах розвідника і так досконало вивчив свою справу, що міг пробратися до самої стоянки ворога (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. фах — (рід заняття) спеціальність, професія, (рівень набутих знань) кваліфікація, (в мануфактурному виробництві) ремесло.  Словник синонімів Полюги
2. фах — фах іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. фах — Професія, спеціальність, рід занять, кваліфікація, поле <�сфера> діяльности, фр. хліб <н. легкий хліб>.  Словник синонімів Караванського
4. фах — [фах] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў  Орфоепічний словник української мови
5. фах — -у, ч. 1》 Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. || Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування. 2》 Основна кваліфікація, спеціальність. || перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. фах — ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою).  Словник синонімів української мови
7. фах — Фах, -ху́, у -ху́ і -хові; фа́хи, -хів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. фах — ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах