фах
-у, ч.
1》 Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія.
|| Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування.
2》 Основна кваліфікація, спеціальність.
|| перен., розм. Справа, заняття, в якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист.
Великий тлумачний словник сучасної української мови