фах

(рід заняття) спеціальність, професія, (рівень набутих знань) кваліфікація, (в мануфактурному виробництві) ремесло.

Значення в інших словниках

1. фах — фах іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фах — Професія, спеціальність, рід занять, кваліфікація, поле <�сфера> діяльности, фр. хліб <н. легкий хліб>.  Словник синонімів Караванського
3. фах — [фах] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў  Орфоепічний словник української мови
4. фах — ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Л. Мартович); Кобзарі пишалися своїм фахом (З.  Словник української мови у 20 томах
5. фах — -у, ч. 1》 Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. || Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування. 2》 Основна кваліфікація, спеціальність. || перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. фах — ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою).  Словник синонімів української мови
7. фах — Фах, -ху́, у -ху́ і -хові; фа́хи, -хів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. фах — ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах