фіксуючий —
фіксу́ючий 1 дієприкметник від: фіксувати фіксу́ючий 2 прикметник який має властивість фіксування
Орфографічний словник української мови
фіксуючий —
ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Який фіксує що-небудь. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
фіксуючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до фіксувати. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фіксуючий —
ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до фіксува́ти; // у знач. прикм. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (Довідник фот., 1959, 136).
Словник української мови в 11 томах