Великий тлумачний словник сучасної мови

фіксуючий

фіксу́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до фіксувати.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. фіксуючий — фіксу́ючий 1 дієприкметник від: фіксувати фіксу́ючий 2 прикметник який має властивість фіксування  Орфографічний словник української мови
  2. фіксуючий — [ф'іксуйучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
  3. фіксуючий — ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Який фіксує що-небудь. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  4. фіксуючий — ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до фіксува́ти; // у знач. прикм. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (Довідник фот., 1959, 136).  Словник української мови в 11 томах