фіксуючий

ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до фіксува́ти;

// у знач. прикм.

Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (Довідник фот., 1959, 136).

Значення в інших словниках

1. фіксуючий — фіксу́ючий 1 дієприкметник від: фіксувати фіксу́ючий 2 прикметник який має властивість фіксування  Орфографічний словник української мови
2. фіксуючий — [ф'іксуйучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
3. фіксуючий — ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Який фіксує що-небудь. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. фіксуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до фіксувати. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови