фіорд —
ФІО́РД, у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами. У сушу [Скандинавського півострова] далеко заходять глибокі, довгі і звивисті затоки з високими стрімкими берегами, так звані фіорди (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
фіорд —
фйорд, -у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фіорд —
фіо́рд (норв. fjord) довга й вузька морська затока переважно з високими стрімкими берегами.
Словник іншомовних слів Мельничука
фіорд —
Вузька, звивиста морська затока, що сягає далеко у глибину гористого узбережжя; виникає в результаті затоплення морем давніх льодовикових долин; ф. виступають, зокрема, у Норвегії та Шотландії.
Універсальний словник-енциклопедія
фіорд —
ЗАТО́КА (частина водного простору, що вдається в сушу); БУ́ХТА (невелика глибока морська затока); ЛАГУ́НА (неглибока морська затока); ГУБА́ (перев.
Словник синонімів української мови
фіорд —
ФІО́РД, у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами. У сушу [Скандінавського півострова] далеко заходять глибокі, довгі і звивисті затоки з високими стрімкими берегами, так звані фіорди (Фіз. геогр.
Словник української мови в 11 томах