фіорд
ФІО́РД, у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами.
У сушу [Скандінавського півострова] далеко заходять глибокі, довгі і звивисті затоки з високими стрімкими берегами, так звані фіорди (Фіз. геогр., 6, 1957, 11);
Наближаючись до фіорду Марті, «Лахтак» потрапив у семибальну кригу (Трубл., Лахтак, 1953, 197).
Словник української мови (СУМ-11)