фіорд

фіо́рд

фйорд, -у, ч.

Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами.

Значення в інших словниках

1. фіорд — фіо́рд іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фіорд — [ф'іорд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў  Орфоепічний словник української мови
3. фіорд — Затока  Словник чужослів Павло Штепа
4. фіорд — ФІО́РД, у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами. У сушу [Скандинавського півострова] далеко заходять глибокі, довгі і звивисті затоки з високими стрімкими берегами, так звані фіорди (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. фіорд — фіо́рд (норв. fjord) довга й вузька морська затока переважно з високими стрімкими берегами.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. фіорд — Вузька, звивиста морська затока, що сягає далеко у глибину гористого узбережжя; виникає в результаті затоплення морем давніх льодовикових долин; ф. виступають, зокрема, у Норвегії та Шотландії.  Універсальний словник-енциклопедія
7. фіорд — ЗАТО́КА (частина водного простору, що вдається в сушу); БУ́ХТА (невелика глибока морська затока); ЛАГУ́НА (неглибока морська затока); ГУБА́ (перев.  Словник синонімів української мови
8. фіорд — ФІО́РД, у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами. У сушу [Скандінавського півострова] далеко заходять глибокі, довгі і звивисті затоки з високими стрімкими берегами, так звані фіорди (Фіз. геогр.  Словник української мови в 11 томах