хатинка

хати́нка

[хатинка]

-нки^е, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок

Значення в інших словниках

1. хатинка — хати́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. хатинка — див. дім  Словник синонімів Вусика
3. хатинка — ХАТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хати́на. Стежка довела до горбика, де стирчала на щолопочку рибальська хатинка (І. Нечуй-Левицький); Дві хатинки причаїлися на лісовій галявині, наче якісь чудернацькі гриби (О.  Словник української мови у 20 томах
4. хатинка — (-и) ж.; жрм; ірон. Дорогий, престижний приватний будинок. <...> колоритна постать донецького підприємця Кубова, який щовечора зазирає в чарку, гамуючи страх зробитися мішенню для кілера, а по "хатинці" якого треба ходити лишень з мобілкою...  Словник жарґонної лексики української мови
5. хатинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до хатина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. хатинка — Хати́нка, -нки, -нці; -ти́нки, -нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хатинка — ХАТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хати́на. Стежка довела до горбика, де стирчала на щолопочку рибальська хатинка (Н.-Лев., V, 1966, 241); Дві хатинки причаїлися на лісовій галявині, наче якісь чудернацькі гриби (Донч.  Словник української мови в 11 томах
8. хатинка — Хатина, -ни ж. 1) = хата. Чи ти мене, Василю, не знаєш, що ти мою хатину минаєш? н. п. 2) = кімната. КС. VII. 431. 3) = прибік 2. Вас. 195. ум. хатинка, хатинонька. Грин. ІІІ. 308. Хатиночка. Благав у Бога тільки хату, одну хатиночку в гаю, та дві тополі коло неї. Шевч. 550.  Словник української мови Грінченка