хатинка
ХАТИ́НКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до хати́на.
Стежка довела до горбика, де стирчала на щолопочку рибальська хатинка (І. Нечуй-Левицький);
Дві хатинки причаїлися на лісовій галявині, наче якісь чудернацькі гриби (О. Донченко);
Квартира вчительки складалась із двох невеличких хатинок (М. Коцюбинський);
– Де ж батько? – спитав він матір, що вже поралася коло печі в хатинці через двері (Г. Коцюба);
А в тій близькій хатинці був Суфлі, і світло те блимало в його [нього] (М. Грушевський).
Словник української мови (СУМ-20)