хатинка
ХАТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хати́на.
Стежка довела до горбика, де стирчала на щолопочку рибальська хатинка (Н.-Лев., V, 1966, 241);
Дві хатинки причаїлися на лісовій галявині, наче якісь чудернацькі гриби (Донч., II, 1956, 67);
Квартира вчительки складалась із двох невеличких хатинок (Коцюб., І, 1955, 310);
— Де ж батько? — спитав він матір, що вже поралася коло печі в хатинці через двері (Коцюба, Нові береги, 1959, 232).
Словник української мови (СУМ-11)