хвилястий —
ХВИЛЯ́СТИЙ, а, е. Який хвилюється, покритий водяними хвилями. Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі (І. Нечуй-Левицький); Ось сонце сідає: з червоного неба приймає його в обіймах широке хвилястеє море (Дніпрова Чайка); // Формою...
Словник української мови у 20 томах
хвилястий —
-а, -е. Який хвилюється, покритий водяними хвилями. || Формою, контурами і т. ін. схожий на хвилю; звивистий, покручений. || Який напливає хвилями (про хмари, туман, дим і т. ін.). || Який спадає у вигляді хвиль (про волосся, тканини і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
хвилястий —
ЗВИ́ВИСТИЙ (який має вигини, закрути, непрямий, нерівний), ПОКРУ́ЧЕНИЙ, КРУ́ЧЕНИЙ, ЗМІЯ́СТИЙ (ЗМІЇ́СТИЙ) рідше, ВИТКИ́Й, ВИ́ТИЙ рідше, В'ЮНКИ́Й, В'ЮНИ́СТИЙ, ХВИЛЯ́СТИЙ, КРИВУЛЯ́СТИЙ розм., КРИВУЛЬКУВА́ТИЙ розм., ПОКРИВУ́ЛЕНИЙ розм.
Словник синонімів української мови
хвилястий —
Хвиля́стий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хвилястий —
ХВИЛЯ́СТИЙ, а, е. Який хвилюється, покритий водяними хвилями. Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі (Н.-Лев., II, 1956, 241); Ось сонце сідає: з червоного неба приймає його в обіймах широке хвилястеє море (Дн. Чайка, Тв.
Словник української мови в 11 томах
хвилястий —
Хвилястий, -а, -е 1) Волнистый; волнующійся. Міусск. окр. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хто ворітьми запер хвилясте море, як ринуло із черева земного. К. Іов. 84. 2) О матеріи: муаровый. Стьонжка хвиляста.
Словник української мови Грінченка