хвилястий

ЗВИ́ВИСТИЙ (який має вигини, закрути, непрямий, нерівний), ПОКРУ́ЧЕНИЙ, КРУ́ЧЕНИЙ, ЗМІЯ́СТИЙ (ЗМІЇ́СТИЙ) рідше, ВИТКИ́Й, ВИ́ТИЙ рідше, В'ЮНКИ́Й, В'ЮНИ́СТИЙ, ХВИЛЯ́СТИЙ, КРИВУЛЯ́СТИЙ розм., КРИВУЛЬКУВА́ТИЙ розм., ПОКРИВУ́ЛЕНИЙ розм., ЗВИ́ВЧАСТИЙ рідко; ЗАЛО́МИСТИЙ (з різкими вигинами); ЗИГЗАГУВА́ТИЙ, ЗИГЗАГОПОДІ́БНИЙ (з формою у вигляді ламаної лінії); ПЕТЛЯ́СТИЙ рідко (що нагадує формою петлю). Через балку, через перелісок, а далі знову степом стелиться засніжений звивистий шлях (О. Левада); Мар'янка пробиралася вузенькою покрученою стежкою (О. Десняк); Нарешті я вибрався з кручених вулиць і заулків (І. Цюпа); Авто мчить по гладенькому зміїстому шосе (П. Колесник); Де дрібно кучерявивсь на узбоччі Новий полин, там стежечка витка Збігала вгору (В. Мисик); Вона непомітно вийшла з учительської і пішла в'юнкою стежкою через осінній сад... (М. Зарудний); Хвиляста лінія; Йшли до села кривулястою стежкою, прижовклими стернями, обніжками трав'яними (Ю. Бедзик); Парасолі поплакували товстими краплинами. На підлозі сльози всіх парасоль плили кривулькуватими брудними струмочками (Ірина Вільде); Покривулена, як на нашому Прикарпатті, дорога вибігла на невисоку гору (В. Минко); Петляста стежина.

ХВИЛЯ́СТИЙ (про водну поверхню — з хвилями), ХВИ́ЛЬНИЙ, ХВИЛЬОВИ́Й, ХВИЛЬЧА́СТИЙ рідше; РОЗБУ́РХАНИЙ, БРИЖУВА́ТИЙ (укритий брижами); БУРУ́НИСТИЙ, БУРУ́ННИЙ (з бурунами; такий, як бурун). На березі хвилястої Десни.. Стояло місто, оповите в сни (М. Рильський); Ледве помітні хвильчасті кола зникали на тому місці, де Луїза пішла на дно (Н. Рибак); Брижувата широка течія річки на мить освітилася (О. Гончар); За кормою ліг бурунний слід (М. Шеремет).

ХВИЛЯ́СТИЙ (схожий на хвилі), ХВИЛЕПОДІ́БНИЙ. Гадюка часом перепливала єрик хвилястими рухами (М. Коцюбинський); Непевний, хвилеподібний денний політ сича в темноті стає динамічнішим (з журналу).

Значення в інших словниках

1. хвилястий — хвиля́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хвилястий — (- море) розбурханий, (- лінію) звивистий, (рельєф) нерівний, горбкуватий, (рух) зигзагуватий, кривулястий, хвильний, хвильовий, хвильчастий  Словник синонімів Караванського
3. хвилястий — [хвиел’астией] м. (на) -стому/-с'т'ім, мн. -с'т'і  Орфоепічний словник української мови
4. хвилястий — ХВИЛЯ́СТИЙ, а, е. Який хвилюється, покритий водяними хвилями. Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі (І. Нечуй-Левицький); Ось сонце сідає: з червоного неба приймає його в обіймах широке хвилястеє море (Дніпрова Чайка); // Формою...  Словник української мови у 20 томах
5. хвилястий — -а, -е. Який хвилюється, покритий водяними хвилями. || Формою, контурами і т. ін. схожий на хвилю; звивистий, покручений. || Який напливає хвилями (про хмари, туман, дим і т. ін.). || Який спадає у вигляді хвиль (про волосся, тканини і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. хвилястий — Хвиля́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хвилястий — ХВИЛЯ́СТИЙ, а, е. Який хвилюється, покритий водяними хвилями. Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі (Н.-Лев., II, 1956, 241); Ось сонце сідає: з червоного неба приймає його в обіймах широке хвилястеє море (Дн. Чайка, Тв.  Словник української мови в 11 томах
8. хвилястий — Хвилястий, -а, -е 1) Волнистый; волнующійся. Міусск. окр. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хто ворітьми запер хвилясте море, як ринуло із черева земного. К. Іов. 84. 2) О матеріи: муаровый. Стьонжка хвиляста.  Словник української мови Грінченка