хвилястий
ХВИЛЯ́СТИЙ, а, е.
Який хвилюється, покритий водяними хвилями.
Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі (І. Нечуй-Левицький);
Ось сонце сідає: з червоного неба приймає його в обіймах широке хвилястеє море (Дніпрова Чайка);
// Формою, контурами і т. ін. схожий на хвилю; звивистий, покручений.
За вікном видно було закований у крижану броню Буг і понад річкою – сіру хвилясту стіну фортеці з вежами (Н. Рибак);
Кардаш зірвав кілька листочків, розгладив на долоні, полюбувався їх хвилястим малюнком (С. Журахович);
Хвилястими лініями позначені на ній [карті] ріки, шляхи сполучення (з газ.);
Хвиляста шлакоцементна покрівля майже вдвоє легша від черепичної (з наук. літ.);
Найбільш складна операція у виробництві шиферу – надання йому хвилястої форми (з газ.);
// Який напливає хвилями (про хмари, туман, дим і т. ін.).
Простягся степ у віддалі відкриті, За тихий обрій, у хвилястий дим (В. Мисик);
// Який спадає у вигляді хвиль (про волосся, тканини і т. ін.).
Ось проходить передо мною молода поетеса з ясним хвилястим волоссям, з чудовими синіми очима (Леся Українка);
Всідаючись, Сашко за звичкою стріпує пасмом м'якого хвилястого чуба – якось він вміє отак красиво, артистично стріпувати цим чубом, відкидає всю хвилю назад легким хвацьким помахом голови (О. Гончар);
// Який хвилюється від вітру (про рослини).
Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі (П. Куліш);
Ціле море хвилястого комишу ховало від людського ока блискучі озерця та гирла (М. Коцюбинський);
Шуміла хвиляста пшениця (О. Ющенко);
// Горбкуватий, нерівний (про місцевість).
Вони вступали в сипучі піски, які не лежали рівною гладдю, а здіймалися крутими хвилястими барханами сажнів по п'ять заввишки (З. Тулуб);
Перед очима розгортався типовий для Угорщині хвилястий степовий ландшафт: вибалки, пагорби, рівнини і знову пасма горбів (О. Гончар);
Унизу під горою по хвилястій долині туман ходить (Є. Кротевич);
Засніженими степами скаженіє вітер. Він примчав сюди з далекого сходу і, вільний, штурмує хвилясті снігові замети (І. Кириленко);
// Зигзагоподібний (про рухи).
Гадюка часом перепливала єрик хвилястими рухами, здіймала голову, поважно хитала нею з боку на бік, як значна дама, і роздивлялась навкруги круглими очима (М. Коцюбинський);
// Який розходиться, лине хвилями (про світло, звуки, пахощі).
Зорі сяють, Навівають Мрії й ніжні муки, Десь співають, Десь ридають Струн хвилясті звуки (М. Рильський);
Хвилясті, з темними смугами відблиски грають на хмурому обличчі дукача (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)