хвилястий

(- море) розбурханий, (- лінію) звивистий, (рельєф) нерівний, горбкуватий, (рух) зигзагуватий, кривулястий, хвильний, хвильовий, хвильчастий

Значення в інших словниках

1. хвилястий — хвиля́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хвилястий — [хвиел’астией] м. (на) -стому/-с'т'ім, мн. -с'т'і  Орфоепічний словник української мови
3. хвилястий — ХВИЛЯ́СТИЙ, а, е. Який хвилюється, покритий водяними хвилями. Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі (І. Нечуй-Левицький); Ось сонце сідає: з червоного неба приймає його в обіймах широке хвилястеє море (Дніпрова Чайка); // Формою...  Словник української мови у 20 томах
4. хвилястий — -а, -е. Який хвилюється, покритий водяними хвилями. || Формою, контурами і т. ін. схожий на хвилю; звивистий, покручений. || Який напливає хвилями (про хмари, туман, дим і т. ін.). || Який спадає у вигляді хвиль (про волосся, тканини і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хвилястий — ЗВИ́ВИСТИЙ (який має вигини, закрути, непрямий, нерівний), ПОКРУ́ЧЕНИЙ, КРУ́ЧЕНИЙ, ЗМІЯ́СТИЙ (ЗМІЇ́СТИЙ) рідше, ВИТКИ́Й, ВИ́ТИЙ рідше, В'ЮНКИ́Й, В'ЮНИ́СТИЙ, ХВИЛЯ́СТИЙ, КРИВУЛЯ́СТИЙ розм., КРИВУЛЬКУВА́ТИЙ розм., ПОКРИВУ́ЛЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. хвилястий — Хвиля́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хвилястий — ХВИЛЯ́СТИЙ, а, е. Який хвилюється, покритий водяними хвилями. Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі (Н.-Лев., II, 1956, 241); Ось сонце сідає: з червоного неба приймає його в обіймах широке хвилястеє море (Дн. Чайка, Тв.  Словник української мови в 11 томах
8. хвилястий — Хвилястий, -а, -е 1) Волнистый; волнующійся. Міусск. окр. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хто ворітьми запер хвилясте море, як ринуло із черева земного. К. Іов. 84. 2) О матеріи: муаровый. Стьонжка хвиляста.  Словник української мови Грінченка