цибулька —
цибу́лька іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
цибулька —
ЦИБУ́ЛЬКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до цибули́на 1, 2. Ти на пухких грядках Висаджувала цибульки тюльпанів (М. Рильський); То її чорні руки походили тут, кожен бурячок, кожну цибульку сама вона поклала в землю, сама і збере (М.
Словник української мови у 20 томах
цибулька —
-и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до цибулина 1), 2). 2》 Зменш.-пестл. до цибуля 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
цибулька —
нагодува́ти цибу́лькою кого, жарт. Побити кого-небудь. Подивіться ж, яка з неї молодиця, що вона виробляє з бідолашним чоловіком! І моркву скромадить, і кирпу гне.., і цибулькою нагодує (О. Стороженко).
Фразеологічний словник української мови
цибулька —
ЦИБУ́ЛЬКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до цибули́на 1, 2. Ти на пухких грядках Висаджувала цибульки тюльпанів (Рильський, II, 1946, 129); То її чорні руки походили тут, кожен бурячок, кожну цибульку сама вона поклала в землю, сама і збере (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
цибулька —
Цибулька, -ки ж. 1) ум. отъ цибуля. 2) Порода картофеля. МУЕ. І. 101.
Словник української мови Грінченка