цілковитий —
див. абсолютний; досконалий
Словник синонімів Вусика
цілковитий —
цілкови́тий прикметник
Орфографічний словник української мови
цілковитий —
ЦІЛКОВИ́ТИЙ, а, е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Леся Українка); – В цій справі ми домоглися цілковитої згоди (З.
Словник української мови у 20 томах
цілковитий —
-а, -е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. || Необмежений, нічим не зв'язаний. || Який досяг вищого розвитку, межі. || Дійсний, справжній. || Те саме, що суцільний 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
цілковитий —
ма́ти ра́цію (сенс). 1. Правильно, слушно вважати, думати, говорити. — Ви абсолютно маєте рацію. Наша Батьківщина повинна ж колись перетворитись на .. сад (О. Довженко); — У суперечці народжується істина.— Знов ти маєш рацію,— згодився Васюта (Ю.
Фразеологічний словник української мови
цілковитий —
НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (із сл. влада, панування, воля, право тощо, господар і т. ін. — який не має ніяких обмежень, не поставлений у жодні рамки), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ (із сл. влада, панування і т. ін.).
Словник синонімів української мови
цілковитий —
Цілкови́тий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цілковитий —
ЦІЛКОВИ́ТИЙ, а, е. Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах