цілковитий
цілкови́тий
-а, -е.
Який виявляється цілком, не частково; повний, абсолютний.
|| Необмежений, нічим не зв'язаний.
|| Який досяг вищого розвитку, межі.
|| Дійсний, справжній.
|| Те саме, що суцільний 2).
Великий тлумачний словник сучасної української мови