чинний —
Чинний. Оброблений. На легких, дуже чинних землях, як також на пісковатих і вапнистих, не уживати суперфосфату, тут ліпше ділати ме томасівка або кістяна мучка. Суперфосфат оплачує ся найкраще на збіжа, бараболі і бураки.
Українська літературна мова на Буковині
чинний —
(закон) що має силу, в силі, св. діючий; Р. діяльний, ДІЙОВИЙ, активний.
Словник синонімів Караванського
чинний —
ЧИ́ННИЙ¹, а, е. 1. Який діє за певних умов, має юридичну силу. Наша одинока чинна гармата, що відповідала ворогові, була високо на залізничному насипу, та її добре бачили як ми в шанцях, так і ворог (з газ.
Словник української мови у 20 томах
чинний —
чи́нний 1 прикметник дійсний чи́нний 2 прикметник статечний розм.
Орфографічний словник української мови
чинний —
I -а, -е. 1》 Який діє за певних умов, має юридичну силу. Чинне законодавство. 2》 заст. Діяльний, активний. II -а, -е, розм. Статечний, гордий, з почуттям власної гідності.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чинний —
ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С.
Словник синонімів української мови
чинний —
Чи́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
чинний —
ЧИ́ННИЙ¹, а, е. 1. Який діє за певних умов, має юридичну силу. Особливого значення тепер набирає планування по союзних республіках...
Словник української мови в 11 томах