чинний
ЧИ́ННИЙ¹, а, е.
1. Який діє за певних умов, має юридичну силу.
Особливого значення тепер набирає планування по союзних республіках, а в республіках — по економічних адміністративних районах замість порядку планування по окремих міністерствах і відомствах, який був чинним раніше (Рад. Укр., 27.IX 1957, 1);
Чинне законодавство.
2. заст. Діяльний, активний.
Він відчув себе живою, чинною частиною цього рухливого працюючого натовпу (Фр., VI, 1951, 254).
ЧИ́ННИЙ², а, е, розм. Статечний, гордий, з почуттям власної гідності.
Словник української мови (СУМ-11)