чинник
ЧИ́ННИК, а, ч. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор.
— Допускати вагу несвідомого, елементарного в історії,— се ще не значить допускати в ній виключно самі матеріальні чинники (Фр., IV, 1950, 314);
Розвиток національної культури в країні соціалізму не є і не може бути чинником відгороджування нації від нації, народу від народу (Рильський, IX, 1962, 124);
Верхній шар грунту на відкритій місцевості зазнає впливу таких активних чинників, як вітри, що зносять чорноземний пил з розораних полів (чорні бурі), дощові і снігові води (Наука.., 8, 1958, 2).
Словник української мови (СУМ-11)