чинник

Чи́нник, -ка; чи́нники, -ків

Значення в інших словниках

1. чинник — (рушійна сила) фактор, умова.  Словник синонімів Полюги
2. чинник — Чинник. Умова, рушійна сила процесу, фактор. Спосіб уладнаня своїх внутрішних відносин...  Українська літературна мова на Буковині
3. чинник — (поступу) фактор; (уряду) Г. представник, речник.  Словник синонімів Караванського
4. чинник — ЧИ́ННИК, а, ч. 1. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор. – Допускати вагу несвідомого, елементарного в історії, – се ще не значить допускати в ній виключно самі матеріальні чинники (І.  Словник української мови у 20 томах
5. чинник — чи́нник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
6. чинник — -а, ч. 1》 Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор. Антропогенний чинник — чинник, зумовлений діяльністю людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. чинник — ЧИ́ННИК (умова, рушійна сила, причина якогось процесу, що визначає його характер), ФА́КТОР, АГЕ́НТ. — На літературу звертаю лиш остільки увагу, оскільки вона мала вплив на політику, виступала як свідомий чинник громадського життя (І.  Словник синонімів української мови
8. чинник — ЧИ́ННИК, а, ч. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор. — Допускати вагу несвідомого, елементарного в історії,— се ще не значить допускати в ній виключно самі матеріальні чинники (Фр.  Словник української мови в 11 томах