чинність —
Чинність. Робота, справа, обов’язки. Дирекция товариства зложила справозданє о чинностях своїх, поступі, орґанізациї і розвою в четвертім кварталі (Б.
Українська літературна мова на Буковині
чинність —
[чин':іс'т'] -н:ос'т'і, ор. -н':іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
чинність —
ЧИ́ННІСТЬ¹, ності, ор. ністю, ж. Властивість за знач. чи́нний¹. Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
чинність —
чи́нність 1 іменник жіночого роду дія юридичного акту чи́нність 2 іменник жіночого роду статечність розм.
Орфографічний словник української мови
чинність —
I -ності, ж. Властивість за знач. чинний I 1). Набирати (набувати) чинності — ставати законним, чинним. II -ності, ж., розм. Властивість за знач. чинний II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чинність —
ЧИ́ННІСТЬ¹, ності, ж. Властивість за знач. чи́нний¹ 1. Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (Нова іст., 1956, 82).
Словник української мови в 11 томах