чинний
ЧИ́ННИЙ¹, а, е.
1. Який діє за певних умов, має юридичну силу.
Наша одинока чинна гармата, що відповідала ворогові, була високо на залізничному насипу, та її добре бачили як ми в шанцях, так і ворог (з газ.);
У Національній гвардії України використовується державна мова відповідно до чинного законодавства [Укр. нац. гвардію ліквідовано в 2000 р] (з газ.);
Особливо турбує масовий ввіз .. вин та горілки.., взуття.., електроприладів, зроблених у кустарних майстернях з ігноруванням чинних стандартів та норм безпеки експлуатації тощо (із журн.);
// Вагомий.
– Все це софістика – бубнів Дмитро. – Якщо ви логічні міркування вважаєте за софістику, то які аргументи здаються вам чинними (В. Підмогильний).
2. заст. Діяльний, активний.
Він відчув себе живою, чинною частиною цього рухливого працюючого натовпу (І. Франко);
Життя здається мені чинним, а не міркування (В. Підмогильний).
ЧИ́ННИЙ², а, е, розм.
Статечний, гордий, із почуттям власної гідності.
Чинний староста.
Словник української мови (СУМ-20)