чудесний

чуде́сний

[чудесни^ей]

м. (на) -е^іному/-е^і(‘)н'ім, мн. -е^і(‘)н'і

Значення в інших словниках

1. чудесний — ЧУДЕСНИЙ, ЧУДОВИЙ – ЧУДНИЙ Чудесний, чудовий. Чарівний, прекрасний, дуже гарний, принадний; який відзначається високими якостями. Вж. зі сл.  Літературне слововживання
2. чудесний — див. ЧУДОВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. чудесний — див. хороший  Словник синонімів Вусика
4. чудесний — ЧУДЕ́СНИЙ, а, е. 1. заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний. Незважаючи на численні легенди про “чудесні” події і явища, жоден богослов ніколи не зміг ні обґрунтувати, ні довести їх правильності (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. чудесний — чуде́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
6. чудесний — -а, -е. 1》 заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний. 2》 Прекрасний, чарівний, принадний. || у знач. ім. чудесне, -ного, с. Те, що має надзвичайну чарівність, принадність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. чудесний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
8. чудесний — ЧУДЕ́СНИЙ, а, е. 1. заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний. Незважаючи на численні легенди про "чудесні" події і явища, жоден богослов ніколи не зміг ні обгрунтувати, ні довести їх правильності (Наука..  Словник української мови в 11 томах
9. чудесний — Чудесний, -а, -е Чудесный. Се килим самольот чудесний. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка