шепітний —
ШЕ́ПІТНИЙ, а, е. 1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Іван Ле). 2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову).
Словник української мови у 20 томах
шепітний —
ше́пітний прикметник
Орфографічний словник української мови
шепітний —
-а, -е. 1》 Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. 2》 лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову).
Великий тлумачний словник сучасної мови
шепітний —
ШЕ́ПІТНИЙ, а, е. 1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Ле, Ю. Кудря, 1956, 254). 2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв’язок (перев.
Словник української мови в 11 томах