шепітний
ШЕ́ПІТНИЙ, а, е.
1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту.
Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Іван Ле).
2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову).
Шепітні голосні .. вимовляються без участі голосу (з наук. літ.);
Коли беззвучне і шепітне промовляння буде освоєне, промовляйте вголос, стежачи за дзвінкістю голосу (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)