шепітний

ше́пітний

-а, -е.

1》 Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту.

2》 лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову).

Значення в інших словниках

1. шепітний — [шеп'ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
2. шепітний — ШЕ́ПІТНИЙ, а, е. 1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Іван Ле). 2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову).  Словник української мови у 20 томах
3. шепітний — ше́пітний прикметник  Орфографічний словник української мови
4. шепітний — ШЕ́ПІТНИЙ, а, е. 1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Ле, Ю. Кудря, 1956, 254). 2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв’язок (перев.  Словник української мови в 11 томах