ячання

яча́ння

[йачан':а]

-н':а

Значення в інших словниках

1. ячання — ЯЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. яча́ти і звуки, утворювані цією дією. З високості чутно ячання лебедів і крик диких гусей (Леся Українка); Лебеді на річці змахували крилами й з радісним ячанням підіймалися угору (Л.  Словник української мови у 20 томах
2. ячання — яча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. ячання — -я, с. Дія за знач. ячати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ячання — ЯЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. яча́ти і звуки, утворювані цією дією. З високості чутно ячання лебедів і крик диких гусей (Л. Укр., II, 1951, 205); Лебеді на річці змахували крилами й з радісним ячанням підіймалися угору (Дмит., Розлука, 1957, 95); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах