Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
ячання —
[йачан':а] -н':а
Орфоепічний словник української мови
ячання —
ЯЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. яча́ти і звуки, утворювані цією дією. З високості чутно ячання лебедів і крик диких гусей (Леся Українка); Лебеді на річці змахували крилами й з радісним ячанням підіймалися угору (Л.
Словник української мови у 20 томах
ячання —
яча́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
ячання —
ЯЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. яча́ти і звуки, утворювані цією дією. З високості чутно ячання лебедів і крик диких гусей (Л. Укр., II, 1951, 205); Лебеді на річці змахували крилами й з радісним ячанням підіймалися угору (Дмит., Розлука, 1957, 95); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах