Вишній

Ви́шній

іменник чоловічого роду, істота

Бог

∗∗∗

ви́шній

прикметник

який міститься на великій відстані від землі; який виходить з неба, від Бога)

книжн.

Значення в інших словниках

1. вишній — -я, -є, заст. 1》 Який знаходиться, міститься на великій відстані від землі. 2》 церк. Який виходить із неба, від Бога. Вишня премудрість. 3》 у знач. ім., церк. Вишній, -нього, ч. Божество, Бог.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вишній — Горішній, (Бог) небесний  Словник чужослів Павло Штепа
3. вишній — ВИ́ШНІЙ, я, є. 1. заст. Який знаходиться, міститься на великій відстані від землі. Високо над усім грає-сяє вишнє променясте сонечко... (Марко Вовчок). 2. рел.-церк. (з великої літери). Який виходить із неба, від Бога.  Словник української мови у 20 томах
4. Вишній — БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк.  Словник синонімів української мови
5. вишній — Ви́шній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вишній — ВИ́ШНІЙ, я, є, заст. 1. Який знаходиться, міститься на великій відстані від землі. Високо над усім грає-сяє вишнє променясте сонечко… (Вовчок, І, 1955, 142). 2. церк. Який виходить з неба, від божества, від бога. Вишня премудрість. 3. у знач. ім., церк. ви́шній, нього, ч. Божество, бог.  Словник української мови в 11 томах
7. вишній — Ви́шній, -я, -є Верхній. Шух. I. 162. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру. Лукаш. 124. 2) Вышній. Господи вишній, чи я в тебе лишній? Ном. № 11729.  Словник української мови Грінченка