вишній
ВИ́ШНІЙ, я, є, заст.
1. Який знаходиться, міститься на великій відстані від землі.
Високо над усім грає-сяє вишнє променясте сонечко… (Вовчок, І, 1955, 142).
2. церк. Який виходить з неба, від божества, від бога.
Вишня премудрість.
3. у знач. ім., церк. ви́шній, нього, ч. Божество, бог.
Словник української мови (СУМ-11)