Ковальчук

Ковальчу́к

прізвище

* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

∗∗∗

ковальчу́к

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. ковальчук — -а, ч. 1》 Підмайстер коваля. 2》 розм. Син коваля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ковальчук — КОВАЛЬЧУ́К, а́, ч. 1. Підмайстер коваля. Змалку сиротою лишився [коваль], змалку по наймах біля череди, потім за ковальчука в кузні, по заробітках (А. Головко); Юрко Корж – ковальчуком при дядьку Федосію працює (Ю. Мушкетик). 2. розм. Син коваля.  Словник української мови у 20 томах
3. ковальчук — Ковальчу́к, -ка́, -ко́ві, -чуку́! -чуки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ковальчук — КОВАЛЬЧУ́К, а, ч. 1. Підмайстер коваля. Змалку сиротою лишився [коваль], змалку по наймах біля череди, потім за ковальчука в кузні, по заробітках (Головко, II, 1957, 211); Юрко Корж — ковальчуком при дядьку Федосію працює (Мушк., Чорний хліб, 1960, 16). 2. розм. Син коваля.  Словник української мови в 11 томах
5. ковальчук — Ковальчук, -ка м. = коваленко 1. 2) Ученикъ кузнеца.  Словник української мови Грінченка