Значення в інших словниках
-
Ковальчук —
Ковальчу́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
-
ковальчук —
КОВАЛЬЧУ́К, а́, ч. 1. Підмайстер коваля. Змалку сиротою лишився [коваль], змалку по наймах біля череди, потім за ковальчука в кузні, по заробітках (А. Головко); Юрко Корж – ковальчуком при дядьку Федосію працює (Ю. Мушкетик). 2. розм. Син коваля.
Словник української мови у 20 томах
-
ковальчук —
Ковальчу́к, -ка́, -ко́ві, -чуку́! -чуки́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ковальчук —
КОВАЛЬЧУ́К, а, ч. 1. Підмайстер коваля. Змалку сиротою лишився [коваль], змалку по наймах біля череди, потім за ковальчука в кузні, по заробітках (Головко, II, 1957, 211); Юрко Корж — ковальчуком при дядьку Федосію працює (Мушк., Чорний хліб, 1960, 16). 2. розм. Син коваля.
Словник української мови в 11 томах
-
ковальчук —
Ковальчук, -ка м. = коваленко 1. 2) Ученикъ кузнеца.
Словник української мови Грінченка