Лебедин

Лебеди́н

іменник чоловічого роду

місто в Україні

∗∗∗

лебеди́н

іменник чоловічого роду, істота

лебідь

поет.

Значення в інших словниках

1. лебедин — -а, ч., нар.-поет. Лебідь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. лебедин — ЛЕБЕДИ́Н, а́, ч., нар.-поет. Лебідь. Лебедин одинокий проплив над сполоханим степом (О. Ільченко); * У порівн. Пливе туман, як білий лебедин (Л. Костенко).  Словник української мови у 20 томах
3. Лебедин — М. у Сумській обл., райцентр, на берегах р. Вільшанки (притока Псла, басейн Дніпра); 33 тис. мшк.; верстатобудівна, харчова промисловість; залізничний вузол; музеї; Воскресенська (XVIII ст.), Покровська, Миколаївська (XIX ст.) церкви, торговельні ряди (XIX ст.). Заснований 1654.  Універсальний словник-енциклопедія
4. лебедин — I. ЛЕБІ́ДКА (самка лебедя), ЛЕБЕДИ́НА поет. рідше. Білі лебідки пливли і чорні, Лебеді статні ячали молодо... (Л. Забашта); Ой білая лебедина Тихий Дунай сколотила (П. Чубинський). ЛЕ́БІДЬ, ЛЕБЕДИ́Н поет. рідше.  Словник синонімів української мови
5. Лебедин — Лебеди́н, -на́, -но́ві, -но́м (м.); лебеди́нський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лебедин — ЛЕБЕДИ́Н, а́, ч., нар.-поет. Лебідь. Лебедин одинокий проплив над сполоханим степом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 36).  Словник української мови в 11 томах
7. лебедин — Лебедин, -на м. Лебедь самецъ. Шкода того лебедина, що високо літає. Чуб. V. 567.  Словник української мови Грінченка